Психічне здоров’я під час пандемії COVID-19 Весна 2020 року ознаменувала початок нового освітнього етапу: дистанційного навчання в умовах карантину. Неочікувані зміни безперечно «вдарили» по вчителям, але ще більше – по дітям. Підвищений рівень гормонів, дитячий максималізм та проблеми з самоорганізацією – все це так чи інакше впливає на кожного учня. Як впоратися зі стресом під час спалаху хвороби? Цілком нормально в ході будь-якої кризи засмучуватись, тривожитись, лякатись чи злитись.

Найперше, що може допомогти – розмова з людьми, яким ви довіряєте. Якщо ви маєте залишатися вдома – дотримуйтесь здорового способу життя.

Пам’ятайте про правильне харчування, повноцінний сон, а також фізичну активність. Будьте поряд з близькими, підтримуйте зв’язок з іншими членами родини та друзями електронною поштою або телефоном. Якщо ви маєте сильні та важкі переживання – поговоріть із фахівцями. Сімейні лікарі, психологи, соціальні працівники можуть надати фахову підтримку. Орієнтуйтесь на факти. Зберіть інформацію, яка допоможе визначити ризики та вжити обґрунтованих запобіжних заходів. Спирайтесь на джерела, варті довіри, наприклад, веб-сторінку ВООЗ або дані від місцевих чи державних служб охорони здоров’я. Скоротіть час на перегляд чи прослуховування інформації, яка вас тривожить чи засмучує. Фокусуйтеся на позитивній інформації та новинах. Концентруйте увагу на тому хорошому та позитивному, що відбувається у вашому житті. Розвивайте власну медіа грамотність. Ставтеся критично до інформації, аналізуйте, перевіряйте та не поширюйте її, якщо не впевнені у достовірності.

Пам’ятайте, в період глобальних криз розповсюджуються фейкові новини, які викликають ще більше негативу та пригніченості. Зверніться до навичок (розмова з другом, малюнок на позитивну тематику тощо), які ставали в пригоді в минулому, допомагали справлятись з негараздами та долати стрес. Застосовуйте їх і зараз аби впоратись з емоціями та підтримати себе у цей складний період. Як допомогти дітям впоратися зі стресом під час спалаху хвороби?

Діти реагують на стрес в різний спосіб. Це може бути тривога, злість, збудливість, відстороненість або, навпаки, зосередженість на дорослому. Будьте уважними до таких проявів та реагуйте підтримкою. Вислуховуйте занепокоєння, давайте дітям більше любові та уваги, проводьте більше часу разом. Для дітей важливо, коли ви їх чуєте, доброзичливо спілкуєтесь, здатні запевнити та заспокоїти. Якщо є можливості, сприяйте тому, щоб дитина могла погратися та відпочити. По можливості, дотримуйтесь звичайного режиму дня та регулярного розкладу. Якщо того вимагатимуть обставини – побудуйте новий розклад для дитини, з урахуванням її потреб у навчанні, грі та відпочинку.

Пам’ятайте: дитина може поділитися своїми переживаннями тільки у ситуації взаємної довіри. І якими б сильними ці переживання не були, іноді добре слово та розуміння – це все, що необхідно. З повагою психологічна служба школи

ОПИС УРОКУ

Тема. «Інтимне селфі в Інтернеті — жарт чи небез- печний ризик?» Мета: сформувати в учнів закладів загальної серед- ньої освіти уявлення про актуальні ризики в Інтернеті, пов’язані з надсиланням власних інтимних фото. Обладнання: ПК, комп’ютерні файли (презентація, відео), проектор/екран (або телевізор) та колонки. Тип уроку: комбінований, з елементами лекції, візуальної презентації, практичних вправ, дискусії. Тривалість: 45 хвилин (1 урок). Очікувані результати: • учні розуміють зміст понять «секстинг» та «онлайн-гру- мінг»; • учні розуміють наслідки секстингу та онлайн-грумінгу; • учні знають, як слід діяти та де можна отримати допомогу у разі потрапляння в ситуації секстингу чи онлайн-грумінгу. 

Святий Миколай був багатою людиною і дбав про бідних людей тих часів. Найбільш імовірно, що традиція дарувати подарунки пішла від відомого випадку, коли один збіднілий чоловік не міг забезпечити своїх трьох доньок приданим. За тамтешніми звичаями, вони не змогли б вийти заміж, і, якщо б їм не вдалося знайти роботу, то довелося б стати повіями. Миколай, у той час ще не єпископ, дізнавшись про це, вирішує скористатись батьківським спадком щоб зарадити біді. Протягом трьох ночей він пробирався до убогої хатини та щоразу закидав крізь вікно у кімнату, де ночували сестри, шмат золота — на придане для кожної з дочок. Крім того, святий Миколай бажав, щоб ті три дочки не знали хто їм закидав це золото. Ймовірно, ця традиція пішла з середньовічної Німеччини, де напередодні свята батьки презентували дітям новий зимовий одяг. З часом це почали робити таємно, вночі, щоб діти вірили в чудеса святого. Згодом почали також дарувати ласощі: горіхи, сухофрукти та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами; шкільне приладдя, іграшки, які клали в нові чи начищені та відремонтовані старі черевики, які ставили поблизу камінів, чи у панчохи, які вішали на каміни. Діти вірили, що святий саме через камін закидає в дім подарунки. Неслухняних дітям клали в'язку різок. Вважалося, що імена тих хто гідний чи не гідний подарунка записувалися в Золотій книзі, якою володів святий Миколай. Діти також часто вірили, що Миколай приходить з осликом, який допомагає йому. Тому вони клали поруч зі своїм взуттям моркву для нього. Вважалося, що віслюк веде свій рід від осла, на якому Ісус Христос святково в'їжджав у Єрусалим напередодні Розп'яття. В деяких країнах Миколай має також інших супутників. У Австрії напередодні свята містами бігає чортівня, яку згодом розганяє святий Миколай, вирушаючи роздавати подарунки. В Чехії вірять, що святого супроводжують чорт і янгол: кожен з них має книгу, де занотовуються добрі і погані справи дитини, на основі яких святий вирішує, чи гідний малюк подарунків. В Голландії діти вірили, що святий щороку приїжджає до Роттердаму на кораблі з Іспанії, яка уособлювала «теплі країни». Миколай в'їжджав у місто на коні у супроводі «Чорних Пітів» — помічників-негренят, — у червоному облаченні католицького єпископа й з єпископською палицею, і, їздячи країною, дарував подарунки. Сьогодні на основі цієї легенди щороку відбувається театралізоване дійство. З часом діти почали писати листи святому, в яких перелічували добрі справи, просили пробачення за погані і писали, який саме подарунок хочуть отримати. Святий Миколай з помічником і чорти навколо них. Театралізоване дійство в Баварії, Німеччина (2007) З Німеччини звичай розповсюдився на сусідні країни — Австрію, Нідерланди, Чехію, Словаччину, Польщу, звідки він, ймовірно, перейшов на українські землі. Це підтверджується тим, що в Україні звичай класти дітям подарунки під подушку зберігся передовсім на Правобережній Україні, яка свого часу перебувала під Річчю Посполитою. В Західній Європі, в часі Реформації, коли засуджувалося шанування святих, в протестантських країнах святий Миколай був замінений новонародженим Ісусом, відповідно, подарунки, саме від його імені, стали даруватися на Різдво Христове. З приходом Контрреформації, традиція дарувати подарунки від імені Миколая відродилася, однак, була вже міцно прив'язана до Різдва. Згодом, образ святого Миколая перестав асоціюватися напряму зі святим, перетворившись в міфічний та комерціалізований образ Санта Клауса. В Україні подібна практика не прижилася через те, що вона в той час належала Польщі та Росії, традиційно католицькій та православній державах, де ні про яку Реформацію не було й мови. З приходом на більшу частину українських земель радянської влади, святий Миколай, як і всі інші релігійні символи, був витіснений. Згідно з постановою ЦК КПРС від 1937 року на заміну йому прийшов Дід Мороз, який дарує подарунки на Новий Рік. На Західній Україні, натомість, традиція збереглася, адже ці землі належали СРСР значно менший проміжок часу, за який встигла відбутися лише одна зміна поколінь, чого недостатньо для переривання традиції.

В Україні офіційно відзначається щорічно, починаючи з 2000 року, у другу неділю травня

Історія встановлення

Вперше встановлене офіційно Конгресом США 8 травня 1914. Після першої світової війни це свято почали відзначати у Швеції, Норвегії, Данії, Німецькій Державі, Чехословацькій республіці.

З XVII по XIX століття у Великій Британії відзначалася так звана Материнська неділя^[en] (англ. Mothering Sunday) — четверта неділя Великого посту присвячена вшануванню матерів у всій країні.

Вперше ідея виділити окремий день для відзначення єдності матерів у боротьбі за мир з'явилася у пацифістів. У США ідея відзначати День матері вперше була оприлюднена відомою американською пацифісткою Джулією Ворд Гоув у 1872 році. «День матері», за версією Джулії Ворд, — день єдності матерів у боротьбі за мир у всьому світі. Концепція Джулії Ворд не знайшла широкої підтримки ні в США, ні в інших країнах.

У 1907 році американка Анна Джарвіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшанування матерів та їхньої ролі у житті кожної людини у пам'ять про свою матір, Анну Марію Рівз-Джарвіс, яка була відомою громадською діячкою, боролася за розвиток сфери охорони здоров'я у США. Анна написала листи до державних установ, законодавчих органів і видатним особам з пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів. У 1910 році штат Вірджиніяперший визнав День Матері офіційним святом.

У 1914 році, президент США Вудро Вільсон оголосив другу неділю травня національним святом на честь усіх американських матерів. Після завершення Першої світової війни День Матері почали відзначати і в Європі.

Слідом за США другу неділю травня оголосили святом 85 країн (в тому числі: Бахрейн, Гонконг, Індія, Малайзія, Мексика, Нікарагуа, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Пакистан, Катар, Саудівська Аравія, Сінгапур, Австралія, Україна^[1] та ін.).

Символізм та вшанування матері

У вихованні велика роль відводиться матері, яка боролася за духовне збереження своїх дітей, щоб вони пам'ятали свою національну спадщину і походження.

В Україні жінка споконвіку асоціювалася з берегинею сім'ї. Величезну роль у вихованні дітей відіграє перша, найрідніша у світі людина — матір. Саме від неї залежить виховання дитини і саме мати прищеплює любов до рідної землі.

Релігійне підґрунтя

День Матері відзначають другої неділі травня, який вважається місяцем Пречистої Діви Марії. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва та допомоги. В травні, коли Природа-Мати виряджає свою Доню-Землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу життя, праці та радості, люди висловлюють подяку материнській самопожертві й відзначають День Матері.

Богородиця посідає чільне місце в релігійній свідомості українців. Це пов'язане з ментальністю та суспільним ладом. Ще здавна князі благали її про заступництво, віддавали честь і хвалу Марії за перемогу в битвах. Богородиця стала опікункою лицарів у

Так, світ очікує сьогодні,

Що розповім всю правду я

Про ті часи страшні, голодні,

Що несумісні із життям.

Розповісти це неможливо,

Бо знов і знов це проживу,

І серце защемить тужливо,

Тоді не вмерла і живу.

А скільки всього було, люди!

Щоб вам ніколи те не знать,

Коли шукаєш їсти всюди,

траву, щоб не сконать.

А мати, що сама без сили,

Останнє дітям віддає,

І кожен день нові могили,

Чи край скажіть хоч цьому є?

А край тоді, коли людину,

Так горе в пекло довело,

Що їстиме свою дитину,

І все жахається село.

Живіть і радуйтеся, люди,

Бо не голодні ви щодня,

І хай вам допоможуть всюди, Чужії люди, як рідня. Учень. Голод 1931 – 33 р.р. залишив страшні зарубки у свідомості українського народу. Помираючи мученицькою смертю, селяни волали про допомогу. Неврожайні роки бували й раніше. Голод в Україну приходив не раз. Але голод 1932-33 років – то найтрагічніша і найбільш жахлива сторінка в нашій історії. Адже створений він був штучно. Головною його причиною була згубна політика уряду, насильницьке проведення колективізації. На початку 30-х років колгоспний рух набрав величезного розмаху. Сучасниця голодомору розповідає: Хлібозаготівельні агенти повимітали все з хати – навіть просяні й гречані відходи. Ходили з шпичками, нишпорили по льохах і горищах, заглядали до горщиків в печі, щоб нічого їстівного не залишилось… Сучасниця голодомору згадує: «Найбільше мерти люди почали в лютому 1933-го. Я тоді працювала в яслах. Там було 280 пухлих від голоду дітей. Колгосп виділяв пайки – по четвертині шматочка хліба. Варили заколот з висівок та гречаної луски...» Щоб вижити, люди шукали в полі загублені мерзлі буряки і картоплю, їли дрібних гризунів, ворон, горобців, кішок і собак, кору дерев і бруньки. Голод спотворював моральні норми, штовхав на злочин. Траплялись непоодинокі випадки людоїдства. Були села, в яких лишились тільки хати-пустки. Голодомор – жорстокий час –Це смертний вирок був для нас А ми все вірить не хотіли, Хоча вже ледве животіли, І як вода зника в пісок, Крізь пальці п'ятий колосок, На десять років забуття, Як пощастить, то й вороття. Вже вдома нікому чекати, Поховані і батько й мати, Все наяву, мов страшний сон, Що заточив у свій полон. А чорна туга серце крає, Бо смерть мільйони забирає. Голодомор – жорстокий час – Це смертний вирок був для нас. Прозваний у народі «законом про п’ять колосків”. За ним, голодних дітей ловили за збирання колосочків, засуджували до десяти років ув’язнення, дорослих могли й розстріляти. Голодні й до нестями виснажені діти полохливо лущили недостиглі зерна, жадібно їх поїдали. Від надмірного вживання сирої білкової клейковини не витримували їхні виснажені шлунки. Вони помирали через декілька годин. А коли вони потрапляли до рук активістів, то відразу ставали жертвами свавілля. Голодомор винищив або покалічив ціле покоління селянських дітей особливо в Україні. Діти виявилися найменш захищеними, не брали участі у колглспному виробництві, а відтак не одержували рятівних 100-300 грамів хліба на працюючого. Доля дітей у цій величезній катастрофі найбільше приголомшує розум. Знімки дітей із кінцівками, що виглядають як палиці, і веслоподібними головами доводять до нестями… У більшості випадків діти вмирали вдома разом з усією родиною. Іноді вони гинули останніми і не мали ніякого уявлення, що їм робити. Вони тихо помирали не дочекавшись допомоги. Гинули без ліку і часу… Безпритульність дітей в Україні була тоді явищем масовим, яка свідчила про катастрофічні наслідки голодомору. Спіте, діти, спіте, любі. І не просинайтесь! Вже не буде мучить згуба. Забере вас пташка райська. Спіте, міцно, спіте, діти. Янгол Божий на порозі. Вже не буде їсти хтітись. Учень. Людей перетворили на роботів, які були готові за маторженик з остюками, що видався на трудодень, закопати людину живцем. Учень. Ні труни, ні хрестів, І ні тризни! Прямо в яму. Навіки-віків! Чорна сповідь моєї Вітчизни І її затамований гнів. Ні віночка, ні навіть барвінку… Наче падалиць – під вітрюган! То причастя твоє, Українко. Українцю, то твій талісман. Гей, Україно… Де ж українці? Мати чекає вісті од сина. Будемо разом чи поодинці? Гей, українці, де ж Україна?!. Учень. Дехто говорить: ”Навіщо згадувати минуле?” А для того, щоб воно ніколи не повторилося.«…Боже великий, всевладний, Яви нам свою могуть, Дай розпізнати правду, Праведників не забудь. Дивляться в Твої очі Мільйони скатованих душ. Пригорни їх, посели на спочинок, Та їхнього сну не наруш. Заступи нас і нашу державу Од кривавих і лютих негод. всі ми - сущі, усопщі, рийдешні – Твій пшеничний, безсмертний народ». Учень. Минають дні, роки, десятиліття. Спливає час, і ніби за водою зникають згадки про минуле. Та не минає, не вщухає біль про ту страшну трагедію голодомору. Болить душа, ятриться, ніби незагоєна рана, від спомину про те найбільше всенародне лихо, що так безжально лютою косою під корінь знищило мільйони неповинних. Відтоді минуло 77 років . Та дзвін пам’яті лунатиме допоки ми лишатимемося людьми. Ми пережили Катастрофу, яка могла зупинити життя всього народу. Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид Українського народу і чиста пам'ять про усіх полеглих здатна звільнити нас від мороку минулого. Я прошу кожного громадянина України і кожну українську сім'ю схилитись перед пам'яттю наших невинно загиблих батьків, братів, сестер. Це дуже потрібно для кожного з нас, для нинішнього і прийдешнього поколінь, для нашої єдності, для нашої віри у життя і справедливість. В день вшанування пам'яті невинних жертв Голодомору запаліть поминальні свічки, об'єднайтесь у слові і молитві за Україну. Це – знак нашої пам'яті. Це – святий вогник, який зігріє душі загиблих. Це – світло очищення задля нашого майбутнього. Ми живемо. Живе наш народ. Так буде завжди. Хай на весь світ кричать! Хай світять! Хай люди чують! Космос бачить! Бо ні забуть, ані пробачить Не можна і не в силах того, Як нелюди дурили Бога!. Учень. Наприкінці хочеться звернутись до вас словами Великого Пророка України Тараса Григоровича Шевченка: … Отак і ви прочитайте! Щоб не сонним снились Всі неправди, щоб розкрились Високі могили Перед вашими очима, Щоб ви розпитали Мучеників кого, коли За що розпинали…

Міжнародний день миру Для деяких з нас мир - це повсякденна реальність Для деяких з нас мир - це повсякденна реальність. На наших вулицях спокійно, наші діти ходять до школи. Там, де підвалини суспільства міцні, безцінний дар миру може ніким особливо і не помічатися. Проте для дуже багатьох людей у сучасному світі цей дар - не більше ніж казкова мрія. Вони живуть в кайданах атмосфери нестабільності та страху. Для них-то в основному і існує цей день. Двадцять п’ять років тому Генеральна Асамблея проголосила Міжнародний день миру як день загального припинення вогню і відмови від насильства. З тих пір він і відзначається в Організації Об’єднаних Націй. Він покликаний змусити людей не тільки задуматися про мир, але і зробити щось заради нього. Свято відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/55/282. ООН використовує святкування Дня миру, для залучення уваги до своєї різнобічної роботи в підтримку миру і для того, щоб спонукати окремих людей, групи та громади на всій планеті до осмислення проблем миру та обміну інформацією та практичним досвідом діяльності по його досягненню. В Україні День миру закріплено відповідно до Указу Презедента України № 100 від 5 лютого 2002 року.

Війна завжди починається раптово, хоча через покоління для істориків вона видаватиметься неминучою. У 1941 році почалася найстрашніша, найближча, найдорожча - Велика Вітчизняна. Кажуть, без величезних втрат, нацистів було не зупинити ... У Берлінській операції, в 1945 році, було залучено понад 2,5 мільйонів солдатів і офіцерів, 6250 танків і самохідних гармат, 7500 літаків. Втрати виявилися величезними: за добу Червона Армія втрачала, за офіційними даними, понад 15 тисяч солдатів і офіцерів. Усього радянські війська в Берлінській операції втратили 352 тисячі чоловік, у тому числі 78 тисяч чоловік загиблими. В ході операції широко використовувалися танки в місті. В подібних умовах вони не могли застосувати широкий маневр і ставали зручною мішенню для протитанкових засобів німців. Це також призвело до великих втрат: за два тижні боїв Червона Армія втратила третину танків і САУ, які брали участь у Берлінській операції, що склало 1997 одиниць. Також було втрачено 2108 гармат і мінометів і 917 бойових літаків. В результаті радянські війська повністю розгромили 70 піхотних, 12 танкових і 11 моторизованих дивізій супротивника, взяли в полон близько 480 тисяч осіб. 9 травня 1945 на Центральний аеродром імені Фрунзе приземлився літак «Лі-2» з екіпажем А. І. Семенкова, що доставив в Москву акт про капітуляцію фашистської Німеччини. А 24 червня на Червоній площі відбувся Парад Перемоги. Командував парадом Рокоссовський, приймав парад - Жуков. На параді урочистим маршем пройшли зведені полки фронтів у такому порядку: Карельського, Ленінградського, 1-го Прибалтійського, 3-го, 2-го і 1-го Білоруських, 1-го, 4-го, 2-го і 3-го Українських , зведений полк Військово-Морського Флоту. У складі полку 1-го Білоруського фронту особливою колоною пройшли представники Війська Польського. Попереду зведених полків фронтів йшли командувачі фронтами і арміями, Герої Радянського Союзу несли прапори прославлених частин і з’єднань. Парад завершився маршем 200 прапороносців, які кидали прапори переможених німецьких військ на поміст біля підніжжя Мавзолею. День Перемоги Радянського Союзу над фашистською Німеччиною у Великій Вітчизняній війні був і залишається одним з найбільш шанованих свят у країнах колишнього Радянського Союзу. Перемога над фашистським безумством дісталася нам і всьому світу дуже дорогою ціною. Ні хто не забутий, ніщо не забуто. І ми будемо пам’ятати про це. День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День Перемоги). Відзначається згідно Закону України № 315-VIII від 9 квітня 2015 р.

Щороку в Україні відзначають "Шевченківські дні" 9 і 10 березня, які потрапляють на роковини народження і смерті поета. Під час святкування пройде церемонія вручення щорічної Шевченківської премії, яку вручають за досягнення у сферах культури і мистецтва, публіцистики і журналістики. Вручення відбудеться в Національному музеї Тараса Шевченка. У цьому році святкування річниці народження Шевченка може останній раз потрапити на будній день. Український інститут національно пам'яті пропонує зробити 9 березня державним святом, скасувавши вихідний 8 березня.

Різдво Христове — велике християнське свято, день Народження Ісуса Христа, Спасителя світу і Відкупителя людей з полону гріха. Свято Різдва Христового вважається другим після Пасхи (Великодня) великим святом, хоча у багатьох католицьких країнах народне благочестя досі відводить йому головне місце серед свят

Дві тисячі років тому перед новонародженою Дитиною з німим здивуванням схилилися юна Марія, сивоволосий Йосип і бідні пастухи. Вони побачили в Ньому світло Любові, схованої раніш від людей. Світло Любові опромінило початок нової ери. Свято Різдва — найкрасивіше зимове свято. Православною Церквою воно відзначається 7 січня за новим стилем. Це свято приходить до людей морозної ночі в годину опівнічної храмової служби в сяйві свічок, у світлі зірок і гучному співі хору. Звуки дитячих голосів, що славословлять Бога, як ангельський глас, наповнюють торжеством Всесвіт. Небо і земля славлять Різдво Христове. На землі, хоча б ненадовго, запановує мир, а серця сповнюються доброю волею. Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія — народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «спасіння»). Усі християни переконані, що Ісус Христос був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. Старозавітні пророки провістили місце і час народження Спасителя світу — 5508 рік від створення світу. Отже, 7 січня — це день народження Сина Божого на землі. Від цього дня починається відлік часу. Згідно з переказами Євангелія, мати Ісуса Христа Марія та її чоловік Йосип жили в Назареті, а до Вифлеєма прийшли, виконуючи наказ правителя Августа з'явитися всьому населенню на перепис. Оскільки на перепис населення Римської імперії зібралося дуже багато людей, Марія та Йосип не змогли знайти місця для ночівлі, а тому їм довелося шукати прихистку в невеликій печері, де за поганої погоди зазвичай ховалися чабани. Там Марія і народила Сина Божого. Тоді янгол спустився з неба й повідомив чабанам, які в цей момент не спали, що Бог народився. Чабани перші прийшли вклонитися немовляті. На небі засяяла Вифлеємська зірка, орієнтуючись на неї, до печери з Марією та Ісусом Христом прийшли троє мудреців й принесли Богу подарунки: золото, ладан і смирно. Золото символізувало царську владу, ладан — Божу волю, смирно — долю пророка. До речі, саме з тих давніх часів сягає традиція виготовляти вифлеємську зірку та прикрашати нею новорічну ялинку.

Низький уклін Вам за працю і терпіння,

За теплоту Вашої світлої душі!

Радості, щастя, добра, натхнення!

У Вашій роботі успіхів великих!